Категорії розділу

Мої файли [6]

Вхід на сайт

Пошук

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Вівторок, 21.11.2017, 03:58
Вітаю Вас Гість | RSS
Персональний сайт вчителя хімії Миргородської ЗОШ І-ІІІ ступенів №9 імені І.А.Зубковського Плотнікової Ірини Володимирівни
Головна | Реєстрація | Вхід
Каталог файлів


Головна » Файли » Мої файли

Криваві рани довкілля
25.11.2014, 13:20
Варто згадати і про активну вирубку лісів, що спричиняє зменшення 
«зелених легень Землі», а у гірській місцевості  викликає повені, зсуви 
гірської маси та ерозію грунтів, бо ж воді, яка потоками стікає схилами, 
немає де зупинитися, от і проорює вона глибочезні яруги, затоплює міста та 
села на своєму шляху, як це вже кілька років стається в наших, українських 
Карпатах.   
А що робиться у водоймах? Сміття, потрапляючи з річок у океанів створює там цілі острови з відходів.  Внаслідок попадання у водойми шкідливих речовин бідніє фауна та флора водойм. Ми ж уже назавжди розпрощалися з багатьма видами тварин і в майбутньому зможемо їх побачити хіба що на малюнках в книжках. Деякі види тварин на межі зникнення. А нафта, бензин... Одна аварія танкера призводить до смерті тисяч і тисяч живих організммів – риб, ссавців, птахів. 

Все це так, вступ, так би мовити. Факти давно всім відомі. Біда на планеті, яка давно не обходить кожного з нас – це все відбувається не тут, не в нашій реальності, а десь далеко – в реальності якихось міфічних вчених екологів, які постійно б’ють на сполох.

 

А що ж тут, поруч з нами? Невже порядок, чистота і затишок? «Та якби ж та коби ж», - зітхне кожен, де б він не жив – в місті чи в селі, біля заводу з виробництва аміачних добрив чи біля лісу. Нас оточують звалища сміття, ми дихаємо вихлопами та викидами, а їмо на сніданок, обід та вечерю суміші з пестицидів та важких металів. Зрозуміло, що це перебільшення, але, часами, так воно і виглядає.

Є недалеко від Луцька, поблизу села Дачне, чудовий, затишний ліс. Наша школа туди щорічно їздить на день здоров’я – бавитися, бігати і... прибирати. Вже давно цим лісом пролягають туристичні маршрути, а ті, хто захотів відпочити кілька годин від міського гамору, тікають туди «на шашлики». І, звичайно, ніхто не згадує, що захоче сюди приїхати і наступного тижня, і через місяць, і через десять років, а пізніше і його діти відвідають... тільки вже не ліс, а сміттєзвалище. Купи сміття, пластикові пляшки, посуд, кульки, чого тільки немає в тому лісі – ледь не всі досягнення людської цивілізації. От ці досягнення ми й прибираємо. Закуповуємо смітникові кульки – і прибираємо цілою школою. Звичайно, від цього сміття в лісі не меншає, напевно, «туристи» думають, що сміття саме за ними до міста йде і викидається в урни, бо ж, коли приходять, не зустрічають свої ж відходи.

Така ініціатива учнів надихнула і мешканців Дачного, вони теж регулярно збираються і прибирають, бо ж до лісу тут кому сто метрів, а кому й іти не треба – ліс от він, поруч, за парканом.

Та не сміттям єдиним, як то кажуть. Насправді, є в Дачному лісі ще й інша проблема. Він не належить нікому. Точніше, належить Волинському військовому лісництву. От так. Довго ж екологам п’ятнадцятої школи довелося шукати, що ж це за лісництво таке і чому про нього ніхто не чув. Знайшли, є таке. Мають у тому лісі дот часів другої світової війни, проводять інколи польові навчання, але... В лісі треба прибирати. А якщо цього не робити, то він перетворюється на чагарі та хащі. Роками не прибрані повалені під час бурі дерева, шкідники на цих деревах почувають себе, як дома, бо ж так і є: ніхто з ними не бореться, нікому вони не заважають. Але комаха, яка з’їла повалене дерево далі піде їсти здорове дерево, розмножиться і ... з’їсть весь ліс.

І вирішили екологи співпрацювати з  Військовим лісництвом – врятувати Дачний ліс. Бо там, дійсно, є що рятувати. Ще наші батьки ходили туди на день здоров’я, хочеться, щоб і наші діти теж відпочивали в цьому лісі.

Оленка Наїдко

 


Категорія: Мої файли | Додав: Iruna
Переглядів: 50 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar

Copyright MyCorp © 2017